ДВЕРІ

Реконструкція дверей зроблена на основі знахідок у Швейцарії, яким 5300 років — майже як і трипільським поселенням періоду С1, С2. В конструкції використаний шип, який входить у балку, що перекриває двері. Інший такий шип входить у нижню балку. Для з’єднання елементів використані дерев'яні чопики. Тут немає жодних сучасних технічних рішень.

ОРНАМЕНТ НА ОДВІРОК

За основу взятий орнамент критої сушківської моделі (прихована композиційно-геометрична схема орнаменту, реконструйована на основі трипільських орнаментів із поселення Сушківка, яка не зображується прямо, а лежить в основі побудови орнаменту).
Вона була знайдена частково – лише вхід і частина даху – але цього було достатньо, щоб взяти той орнамент і відобразити його в нашій реконструкції. В стіні також показаний конструктив будівлі: колоті дошки, які були вставлені між стовпчиками і по них використана глина з домішками полови (подрібнені органічні матеріали). Стіни пофарбовані вохрою (природний мінеральний пігмент жовтого, бурого або червонуватого кольору, який містить оксиди заліза), або так званим «залізним суріком».
Все це максимально автентичне, як це робилося в часи Трипілля. Дуже багато є знахідок залізняка, залізного суріка, або вохри на поселеннях навіть Черкащини, що вказує на те, що це була імпортна сировина, яку використовували на всіх поселеннях трипільської культури.

ЗЕРНОТЕРКА

Це оригінальна річ, яка є окрасою трипільського інтер'єру. Знайдена вона після оранки на поселенні Федорівка (археологічна пам’ятка енеоліту, 4000 р. до н.е.) на території сучасної Кіровоградської області. Це період B2 Володимирівського типу (середній етап розвитку трипільської культури, відомий великими поселеннями, характерним орнаментом на кераміці і чіткою структурою житлових комплексів). Зернотерка випрацювана, тобто на ній працювали і розтирали зерно. Сам розтирач – також з поселення Володимирівка, імовірно, використовувався для розтирання зерна.

ТКАЦЬКИЙ ВЕРСТАТ

За основу взяті сама технологія і конструктив ткацького верстата в його європейському варіанті, який був знайдений в європейських болотах, де деревина добре збереглася. Тут використані оригінальні відтяжки, які були знайдені на межі Хмельниччини та Тернопільщини. Також використано зроблене на ткацькому верстаті домоткане полотно 60-х рр. ХХ ст. (тканина, виготовлена вручну на ткацькому верстаті з натуральних волокон, зазвичай льону, конопель або шерсті). Для наочності показана також кропива і вичесаний льон, з якого робили нитку, а потім уже робили тканину. Також тут є нитка, виготовлена в 60-х роках ХХ ст. за допомогою веретена, яка є наближеною у виготовленні до трипільської. І також є веретено та прясла — також оригінальні різних періодів: B1, B2.

ВІВТАР

Хрестоподібний вівтар на зразок того, що був знайдений в Небелівці (село в Кіровоградській області, Голованівського району). Орнамент взятий з вівтаря №5 з Небелівського храму (ритуальний вівтар у стародавньому трипільському культовому комплексі поблизу Небелівки, який разом з іншими вівтарями утворював сакральне і, ймовірно, астрономічно орієнтоване середовище для обрядів давніх трипільців). Він нагадує кернос (культово-ритуальна посудина, що складається з основної чаші або підставки з кількома дрібними посудинками, призначена для жертвоприношень та обрядових дій у давніх культурах).

ВІКНО

Вікно відображає вид на трипільське поселення. Орнамент взятий з однієї з моделей, яка знаходиться в колекції Платар (велика приватна збірка історичних і археологічних пам’яток з України та світу). При розмалюванні використовується біла глина, каолін — стовідсотково натуральний продукт, такий, який міг використовуватися самими трипільцями. Процес відрізняється від сучасного фарбування. Спочатку наносяться своєрідні "пір’ячка", а потім уже замальовується. Через те, що все має підсихати, то лише з часом наноситься новий пласт. Пізніше брунатною фарбою наводяться і дофарбовуються всі трикутнички. А збоку малюються небесні човники. Брунатна фарба зроблена на основі глини з додаванням розтертого деревного вугілля.

ЛІЖКО

Прототип ліжка взятий з реконструкції енеолітичного поселення на палях в Швейцарії, де деревина була чудово збережена в озерному мулі.

ТРИПІЛЬСЬКА ПІЧ

Це реконструкція трипільської печі. За основу була взята модель з поселення Сушківка періоду кінець В2 — початок С1 (так званий, перехідний період). А орнамент взятий з однієї із моделей періоду С1. В печі «тліє» вугілля. Поруч лежить робоча поверхня, на якій трипільці розтирали вугілля для фарби, щоб створити брунатну фарбу для своїх орнаментів.